курс з пропедевтики терапии, Esquemas de Medicina

Baixe курс з пропедевтики терапии e outras Esquemas em PDF para Medicina, somente na Docsity!

Основи пожежної профілактики на виробничих об'єктах.

Електробезпека.

Лекція 5

Місія, бачення та цінності

Місія, бачення та цінності

МІСІЯ

МІСІЯ

Навчати, досліджувати, лікувати та служити людству,

постійно прагнучи до досконалості

БАЧЕННЯ

БАЧЕННЯ

Трансформувати систему охорони здоров’я на благо людей та громад

і стати національним лідером у підготовці медичних працівників

ЦІННОСТІ

ЦІННОСТІ

Досконалість, інноваційність, відданість, доброчесність, повага, відповідальність

Пожежна небезпека – це можливість виникнення та

(або) розвитку пожежі в будь-якій речовині, процесі,

стані.

Слід зазначити, що пожеж безпечних не буває.

Якщо вони і не створюють прямої загрози життю та здоров'ю людини

(наприклад, лісові пожежі), то завдають збитків довкіллю, призводять до

значних матеріальних втрат.

Коли людина перебуває в зоні впливу пожежі, то вона може

потрапити під дію наступних небезпечних та шкідливих факторів:

токсичні продукти згорання;

вогонь;

підвищена температура середовища;

дим;

недостатність кисню;

руйнування будівельних конструкцій;

вибухи, витікання небезпечних

речовин, що відбуваються внаслідок пожежі;

паніка.

Для успішного проведення протипожежної профілактики на

підприємствах важливо знати основні причини пожеж. На основі

статистичних даних можна зробити висновок, що основними причинами

пожеж на виробництві є:

— необережне поводження з вогнем;

— незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушення правил їх

монтажу та експлуатації;

— порушення режимів технологічних процесів;

— несправність опалювальних приладів та порушення правил їх

експлуатації;

— невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки.

Розрізняють такі види горіння: спалах, займання,

самозаймання, самоспалахування, тління.

Спалах – короткочасне полум’яне горіння, яке не

супроводжується виникненням ударної хвилі.

Займання – виникнення полум’яного горіння.

Самозаймання – це займання внаслідок самонагрівання

(підвищення температури матеріалу внаслідок екзотермічного

процесу всередині матеріалу). Самозаймання виникає в

результаті різкого збільшення швидкості екзотермічних реакцій в

об’ємі горючого матеріалу (речовини), коли швидкість виділення

тепла перевищує швидкість його розсіювання.

Залежності від причин самозаймання буває хімічним, тепловим,

мікробіологічним.

Теплове самозаймання виникає внаслідок самонагрівання, яке

виникло під дією зовнішнього нагріву речовини вище температури

самонагрівання.

Хімічне самозаймання виникає внаслідок дії на речовину кисню

повітря, води, а також хімічно-активних речовин (наприклад, внаслідок

окиснення масел киснем повітря з виділенням тепла або під дією води

на лужні метали займається водень).

Мікробіологічне самозаймання виникає коли при певній вологості і

температурі в органічних речовинах ініціюється життєдіяльність

мікроорганізмів, що в свою чергу призводить до самонагрівання маси

органічних волокнистих чи дисперсних матеріалів (сіна, зерна, тирси,

торфу тощо), складених в купу.

Здатність самозайматися речовин та матеріалів необхідно врахувати

при розробці заходів пожежної профілактики при їх зберіганні,

транспортуванні, термообробці, виконанні технологічних операцій і т. п.

1. Загоряння (5-30 хв.) – це нестійка фаза горіння з відносно

низькою температурою. Під час цієї стадії вогонь легко погасити.

Своєчасну ліквідацію такого горіння, якщо воно не спричинило

збитку, прийнято називати відверненою пожежею.

2. Стійке горіння (пік горіння) – ця стадія характеризується

підсиленням процесів горіння (розкладу і випаровування горючих

речовин), збільшенням площі і факела полум’я.

3. Розвинена форма горіння – відзначається великою площею,

високою температурою, руйнуванням конструкцій тощо.

При спалаху горючих газів горіння розвивається на стільки

швидко, що стадії розвитку пожежі не розрізняються.

При горінні твердих і рідких горючих

речовин розрізняють такі етапи

розвитку пожежі:

Відповідно до ГОСТ 12.1.044-84 оцінку

пожежовибухо-небезпечності усіх

речовин та матеріалів проводять залежно

від агрегатного стану: газ, рідина, тверда

речовина (пил виділено в окрему групу).

Тому і показники їхньої

пожежовибухонебезпечності будуть дещо

різні.

Важкогорючі – це речовини та матеріали, що здатні спалахувати,

тліти чи обвуглюватись у повітрі від джерела запалювання, але

нездатні самостійно горіти чи обвуглюватись після його видалення

(матеріали, що містять спалимі та неспалимі компоненти,

наприклад, деревина при глибокому просочуванні антипіренами,

фіброліт тощо).

Горючі – це речовини та матеріали, що здатні самозайматися, а

також спалахувати, тліти чи обвуглюватися від джерела

запалювання та самостійно горіти після його видалення. В свою

чергу горючі матеріали та речовини поділяються на легкозаймисті

(займаються від джерела запалювання незначної енергії (сірник,

іскра тощо) без попереднього нагрівання (папір, целюлоза та інші))

та важкозаймисті (займаються від порівняно потужного джерела

запалювання (пресований картон, руберойд та інші)).

Вибух – це надзвичайно швидка хімічна реакція, що

супроводжується виділенням енергії та утворенням стиснутих

газів, здатних виконувати механічну роботу.

Хімічна природа вибуху і пожежі є однаковою. Але якщо в

процесі пожежі людина може захистити своє життя, то

блискавичність вибуху зводить можливість захисту до

мінімуму. Вибух може бути наслідком пожежі; пожежа може

бути наслідком вибуху; і, може бути, так званий об’ємний

вибух (різновид вибуху, який минає фазу пожежі).

Вимоги щодо конструктивних та

планувальних рішень промислових об'єктів, а

також інших питань забезпечення їхньої

пожежо- та вибухобезпеки значною мірою

визначаються категорією приміщень та

будівель за вибухопожежною та пожежною

небезпекою.

Визначення категорії приміщення

проводиться з урахуванням показників

пожежовибухонебезпечності речовин та

матеріалів, що там знаходяться

(використовуються) та їх кількості.

Відповідно до ОНТП 24-

приміщення за вибухопожежною та

пожежною небезпекою поділяються

на п'ять категорій (А, Б, В, Г, Д).

Категорія Б.

Горючий пил або волокна, легкозаймисті

рідини з температурою спалаху більше

28°С та горючі рідини в такій кількості, що

можуть утворюватися вибухонебезпечні

пилоповітряні або пароповітряні суміші, при

спалахуванні котрих розвивається

розрахунковий надлишковий тиск вибуху в

приміщенні, що перевищує 5 кПа

Категорія В.

Горючі та важкогорючі рідини, тверді

горючі та важкогорючі речовини і

матеріали, речовини та матеріали, здатні

при взаємодії з водою, киснем повітря

або одне з одним лише горіти за

умови, що приміщення, в яких вони

знаходяться, або використовуються,

не відносяться до категорій А та Б.