Судо́ва медици́на — розділ медицини, який вивчає питання медичного та біологічного характе | Apuntes de Clínica Medica

Лекція 2

Загальні питання судово-медичної танатології

Лектор

к.м.наук, доцент кафедри патологічної анатомії, ННМІ СумДУ

зав. курсом «Судова медицина. Медичне право України»

Будко Ганна Юріївна

Танатологія – це наука про смерть.

Предмет танатології:

1. Термінальні стани.

2. Біохімічні, клінічні й морфологічні порушення, що супроводжують процес вмирання.

3. Танатоґенез – безпосередня причина смерті.

4. Можливості оживлення організму й наслідки оживлення.

5. Евтаназія (легка смерть, уміння полегшити смерть).

Класифікація танатології:

1. Загальна танатологія вивчає процеси вмирання, ґенез і причини, діагностичні можливості

встановлення факту й часу смерті.

2. Окрема танатологія вивчає комплекс питань, пов'язаних із окремими, цілком конкретними

причинами смерті, перебіг цього процесу за різноманітних ушкоджень й хвороб.

3. Судово-медична танатологія вивчає усі види насильної та раптової смерті.

Судово-медична експертиза трупа виконується у випадках:

• насильницької смерті (вбивство, самогубство, нещасний випадок);

• підозри на насильницьку смерть, незалежно від місця її настання та тривалості перебування у лікувальному

закладі;

• раптової смерті, якщо діагноз захворювання не визначений за життя, а лікарем лікувального закладу за

місцем проживання покійного не видано лікарське свідоцтво про смерть;

• смерті у лікувальних закладах внаслідок захворювання, якщо органи слідства мають заяву про неправильні

дії медперсоналу;

• виявлення трупів невідомих осіб, частин розчленованих й скелетованих трупів;

• виявлення трупів новонароджених дітей;

• ексгумації.

Розтин трупа дозволяється лише через 12 годин й виконується штатним судово-медичним експертом; за

його відсутності судово-слідчі органи залучають іншого лікаря (лікаря-експерта) незалежно від його фаху.

Біологічна смерть – це заключна стадія індивідуального існування організму й незворотне припинення

всіх його життєвих функцій.

Клінічна смерть – це стан організму, що настає після припинення серцевої діяльності та дихання (триває

3-5 хвилин), тобто до початку незворотних змін у центральній нервовій системі.

Індивідуальна смерть – це зворотний процес, коли під час розвитку смерті порушується інтегративна

діяльність центральної нервової системи; життєдіяльність внутрішніх органів й тканин; стовбурової частини

головного мозку. Індивідуальна смерть розвивається за 3-6 хвилин після клінічної смерті.

Клітинна смерть – це проміжок часу від моменту настання смерті організму як цілого й до повної

загибелі окремих органів і тканин; клітинна смерть триває до 20 годин й характеризується наявністю

суправітальних реакцій у тканинах.

Мозкова смерть – це патологічний стан, пов'язаний із тотальним некрозом головного мозку, а також

перших шийних сегментів (С1-2) спинного мозку зі збереженням серцевої діяльності та газообміну за умови

безперервної штучної вентиляції легень.

Уявна смерть ((летаргія) син.: "мале життя", істеричний сон, летаргічний сон) – це стан патологічного

сну з більш-менш виразним ослабленням фізіологічних проявів життя, з нерухомістю, значним зменшенням

обміну й зменшенням або відсутністю реакції на звукові, тактильні та больові подразники.

Насильна смерть – це категорія смерті, що визначається тим, що смерть людини настала внаслідок

травмуючої дії на організм різних чинників навколишнього середовища.

Насильство – це певна дія на людину різних чинників навколишнього середовища, що порушують

фізіологічні функції або анатомічну цілісність тканин й органів і призводять до розладу здоров'я або смерті.

Вбивство – це навмисне або необережне протиправне позбавлення людини життя.

Воно може бути заподіяне шляхом фізичної дії на організм людини (задушення), з використанням

природних сил та явищ (утоплення, переохолодження), а також джерел підвищеної небезпеки (електричний

струм, автотранспортні засоби).

Vista previa parcial del texto

¡Descarga Судо́ва медици́на — розділ медицини, який вивчає питання медичного та біологічного характе y más Apuntes en PDF de Clínica Medica solo en Docsity!

Лекція 2 Загальні питання судово-медичної танатології Лектор к.м.наук, доцент кафедри патологічної анатомії, ННМІ СумДУ зав. курсом «Судова медицина. Медичне право України» Будко Ганна Юріївна Танатологія – це наука про смерть. Предмет танатології:

Термінальні стани.
Біохімічні, клінічні й морфологічні порушення, що супроводжують процес вмирання.
Танатоґенез – безпосередня причина смерті.
Можливості оживлення організму й наслідки оживлення.
Евтаназія (легка смерть, уміння полегшити смерть). Класифікація танатології:
Загальна танатологія вивчає процеси вмирання, ґенез і причини, діагностичні можливості встановлення факту й часу смерті.
Окрема танатологія вивчає комплекс питань, пов'язаних із окремими, цілком конкретними причинами смерті, перебіг цього процесу за різноманітних ушкоджень й хвороб.
Судово-медична танатологія вивчає усі види насильної та раптової смерті. Судово-медична експертиза трупа виконується у випадках:

насильницької смерті (вбивство, самогубство, нещасний випадок);
підозри на насильницьку смерть, незалежно від місця її настання та тривалості перебування у лікувальному закладі;
раптової смерті, якщо діагноз захворювання не визначений за життя, а лікарем лікувального закладу за місцем проживання покійного не видано лікарське свідоцтво про смерть;
смерті у лікувальних закладах внаслідок захворювання, якщо органи слідства мають заяву про неправильні дії медперсоналу;
виявлення трупів невідомих осіб, частин розчленованих й скелетованих трупів;
виявлення трупів новонароджених дітей;
ексгумації. Розтин трупа дозволяється лише через 12 годин й виконується штатним судово-медичним експертом; за його відсутності судово-слідчі органи залучають іншого лікаря (лікаря-експерта) незалежно від його фаху. Біологічна смерть – це заключна стадія індивідуального існування організму й незворотне припинення всіх його життєвих функцій. Клінічна смерть – це стан організму, що настає після припинення серцевої діяльності та дихання (триває 3 - 5 хвилин), тобто до початку незворотних змін у центральній нервовій системі. Індивідуальна смерть – це зворотний процес, коли під час розвитку смерті порушується інтегративна діяльність центральної нервової системи; життєдіяльність внутрішніх органів й тканин; стовбурової частини головного мозку. Індивідуальна смерть розвивається за 3-6 хвилин після клінічної смерті. Клітинна смерть – це проміжок часу від моменту настання смерті організму як цілого й до повної загибелі окремих органів і тканин; клітинна смерть триває до 20 годин й характеризується наявністю суправітальних реакцій у тканинах. Мозкова смерть – це патологічний стан, пов'язаний із тотальним некрозом головного мозку, а також перших шийних сегментів (С1-2) спинного мозку зі збереженням серцевої діяльності та газообміну за умови безперервної штучної вентиляції легень. Уявна смерть ((летаргія) син.: "мале життя", істеричний сон, летаргічний сон) – це стан патологічного сну з більш-менш виразним ослабленням фізіологічних проявів життя, з нерухомістю, значним зменшенням обміну й зменшенням або відсутністю реакції на звукові, тактильні та больові подразники. Насильна смерть – це категорія смерті, що визначається тим, що смерть людини настала внаслідок травмуючої дії на організм різних чинників навколишнього середовища. Насильство – це певна дія на людину різних чинників навколишнього середовища, що порушують фізіологічні функції або анатомічну цілісність тканин й органів і призводять до розладу здоров'я або смерті. Вбивство – це навмисне або необережне протиправне позбавлення людини життя. Воно може бути заподіяне шляхом фізичної дії на організм людини (задушення), з використанням природних сил та явищ (утоплення, переохолодження), а також джерел підвищеної небезпеки (електричний струм, автотранспортні засоби).

Самогубство (син. суїцид) – це умисне позбавлення себе життя. Воно може бути заподіяне активним (отруєння) та пасивним шляхом (голодування). Незакінчене самогубство – суїцидальна спроба, буває істинна й демонстративна – з метою залякування оточуючих. Нещасний випадок – це ушкодження або смерть, що спричинені дією зовнішнього чинника на організм людини внаслідок несприятливого збігу обставин. Медико-біологічна класифікація смерті: І. Категорії причин смерті:

природна (фізіологічна) – закономірне закінчення діяльності організму;
неприродна – кінець життя внаслідок хвороби або ушкодження – раніше, ніж вичерпані фізіологічні потенціали організму. ІІ. Роди причин смерті:
природна смерть: а) від недостатності фізіологічних потенціалів плодів й новонароджених; б) від повного вичерпання фізіологічних потенціалів у глибокій старості.
неприродна смерть: а) внаслідок хвороб; б) внаслідок травм. ІІІ. Види причин смерті:
природна від недостатності фізіологічних потенціалів плодів й новонароджених: а) недоношеність; б) несумісні з життям вади розвитку;
неприродна внаслідок хвороб: серцево-судинної системи; органів дихання; центральної нервової системи; органів травлення; новоутворень і таке інше;
неприродна внаслідок травм: фізичних; термічних; баротравм; хімічних; отруєнь тощо. Класифікація смерті за соціально-юридичними обставинами її настання: І. Категорії обставин смерті:
насильна;
ненасильницька. ІІ. Роди обставин смерті:
насильна: а) убивство; б) самогубство; в) нещасний випадок.
ненасильницька: а) раптова; б) нагла. ІІІ. Види обставин смерті:
убивство: а) ненавмисне; б) з необережності; в) при перевищенні меж необхідної оборони; г) дітовбивство.
самогубство: доведення до самогубства.
нещасний випадок: а) на виробництві; б) у побуті; в) на транспорті.
раптова смерть: на фоні уявного здоров'я.
нагла смерть: смерть, що настала внаслідок відомого захворювання, але не очікувана у даний час.

Патоморфологічна характеристика термінального стану:  серцево-судинна й легенева недостатності;  циркуляторна гіпоксія;  централізація кровообігу;  порушення мікроциркуляції на периферії;  порушення структури й функцій паренхіматозних органів;  перехід енергетичного обміну речовин у центральній нервовій системі й у паренхіматозних органах на анаеробний гліколіз;  накопичення молочної кислоти у м'язах й внутрішніх органах;  наростання ацидозу в усіх тканинах й органах;  розвиток парезів й паралічів судин мікроциркуляторного русла;  підвищення судинної проникності, згущення крові, стази, крововиливи, тромби;  параліч периферійних судин;  пригнічення скорочувальної функції міокарда;  зупинка дихання;  зупинка серця. Етапи вмирання (ґенез смерті) клінічна симптоматика: І Передагональний стан  порушення функції корково-підкоркових й верхньо-стовбурових відділів головного мозку;  людина непритомна або у стані ейфорії;  безупинне критичне зниження артеріального тиску (80-60 мм рт.ст.);  тони серця послаблені (тахікардія переходить у тахіпноє, брадикардію, брадіпноє);  пульс на периферійних артеріях відсутній;  дихання поверхневе, включаються допоміжні дихальні м'язи;  короткочасне рефлекторне збудження;  зниження рефлексів, адинамія;  судоми (децеребраційна регідність й тонічні пароксизми);  розслаблення сфінктерів;  гіпоксична кома. ІІ Термінальна пауза (1-4 хвилини)  зупинка регуляторної функції головного мозку;  свідомість відсутня;  дихання слабке, майже відсутнє;  пульс різко уповільнений (брадікардія чергується з асистолією);  стовбурові рефлекси відсутні;  зіниці розширені;  реакція зіниць на світло відсутня. ІІІ Агонія (конання - гр. Аgonia – боротьба) (від 3 до 30 хвилин)  активація бульбарних центрів;  короткочасне підвищення артеріального тиску;  дихання термінальне (агональне) рідкі, короткі, глибокі вдихи;  пульс прискорений;  свідомість відсутня, але на коротку мить може повертатися (прояснення);  обличчя Гіппократа;  набряк легень. IV Клінічна смерть (5-6 хвилин) Перша фаза:  повне пригнічення свідомості;  повна відсутність рефлексів;  зупинка дихання (неефективність);  зупинка діяльності серця (неефективність);  зовнішні прояви життя відсутні. Друга фаза:  через 2-2,5 хвилини гинуть клітини кори головного мозку;  через 10-15 хвилин гинуть поодинокі клітини довгастого мозку;

через 3 хвилини «соціальна смерть». Клінічна смерть триває від зупинки серця до відновлення його функції. V Біологічна смерть – це розвиток незворотних змін у корі головного мозку («мозкова смерть»), повна зупинка дихання та кровообігу. Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку. Смерть мозку означає повну і незворотну втрату всіх його функцій. Момент смерті мозку може бути встановлено, якщо виключені усі інші можливі за даних обставин причини втрати свідомості та реакцій організму. Діагностичні критерії смерті мозку:

відсутність спонтанного дихання;
зникнення корнеального та зіничного рефлексів, що відповідає повній арефлексії;
згасла біоелектрична активність кори великих півкуль головного мозку, реєстрована у вигляді ізоелектричної лінії на електроенцефалограммі протягом 3 годин. Процеси вмирання не завжди відбуваються однаково. Залежно від тривалості термінального стану розрізняють гостру (швидку) й агональну (повільну) смерть. Ознаки гострої смерті: Зовнішні ознаки  виражений ціаноз обличчя;  екхімози у кон’юнктиви очей, пітехії у шкіру обличчя;  розслаблення всіх сфінктерів;  яскраві, синьо-фіолетові, великі за розмірами трупні плями, що швидко утворюються (30 хв.);  яскраво виражено трупне заклякання, що швидко розвивається (у жувальних м'язах через 30 хв.). Внутрішні ознаки гострої смерті  рідка, темно-червона кров;  пухкі кров'яні згустки у судинах й порожнинах серця;  рожево-червоний слиз у дихальних шляхах;  гостра емфізема й набряк легень;  переповнення кров'ю правої половини серця «асфіктичний тип серця»;  венозне повнокров'я внутрішніх органів;  набряк ложа жовчного міхура;  дрібнокрапкові крововиливи на поверхні серця під епікард, під плевру легень, а іноді в інших органах й на шкірі (плями Тард′є);  переваскулярні крововиливи й перицелюлярний набряк у головному мозку;  провізорна (первинна на 98% складається з води) сеча у клубочках нирок;  розширення й заповнення рідиною перикапілярних просторів у печінці. Під час швидкої смерті перебіг усіх етапів швидкоплинний, агонія може бути або зовсім відсутня, або вкрай коротка. Повільна смерть характеризується тривалою агонією (впродовж діб і тижнів), саме тому її називають агональною. Ознаки агональної смерті: Зовнішні ознаки  шкіра бліда;  трупні плями слабко виражені, не мають чітких меж, дифузні, утворюються повільно (60 хвилин). Внутрішні ознаки  у серці й великих судинах виявляють щільні червоні або жовто-білі згортки крові (тромби);  недокрів'я внутрішніх органів.

Судо́ва медици́на — розділ медицини, який вивчає питання медичного та біологічного характе, Apuntes de Clínica Medica

Documentos relacionados

Vista previa parcial del texto

¡Descarga Судо́ва медици́на — розділ медицини, який вивчає питання медичного та біологічного характе y más Apuntes en PDF de Clínica Medica solo en Docsity!