Docsity
Docsity

Prepara tus exámenes
Prepara tus exámenes

Prepara tus exámenes y mejora tus resultados gracias a la gran cantidad de recursos disponibles en Docsity


Consigue puntos base para descargar
Consigue puntos base para descargar

Gana puntos ayudando a otros estudiantes o consíguelos activando un Plan Premium


Orientación Universidad
Orientación Universidad

Судо́ва медици́на — розділ медицини, який вивчає питання медичного та біологічного характе, Apuntes de Geopolítica

Судо́ва медици́на — розділ медицини, який вивчає питання медичного та біологічного характеру, що виникають під час слідства й судового процесу.

Tipo: Apuntes

2024/2025

Subido el 06/05/2025

little-devil-2
little-devil-2 🇵🇪

41 documentos

1 / 32

Toggle sidebar

Esta página no es visible en la vista previa

¡No te pierdas las partes importantes!

bg1
1. Медичні правовідносини: поняття, види і склад.
Медичні правовідносини — це правовий зв’язок між суб’єктами медичної діяльності,
що виникає у процесі надання, отримання або організації медичної допомоги і охорони
здоров’я, врегульований нормами медичного та загального права.
🔹 Вони виникають на основі закону, договору або факту звернення за медичною допомогою.
📂 2. Види медичних правовідносин
📂 1) За характером:
Публічно-правові — відносини між громадянином і державними органами (МОЗ,
НСЗУ, лікарня).
Приватно-правові — між пацієнтом і лікарем або медичним закладом (договір на
платні послуги).
📂 2) За змістом:
Лікувально-діагностичні — надання медичних послуг.
Профілактичні — вакцинація, скринінги.
Санітарно-епідеміологічні — пов’язані з інфекційним контролем.
Адміністративні — ліцензування, контроль, дисциплінарні провадження.
Цивільно-правові — договірні зобов’язання, компенсація шкоди.
Кримінально-правові — відповідальність за порушення (наприклад, медична
помилка).
📂 3) За суб’єктами:
Між пацієнтом і медичним працівником,
Між пацієнтом і медичним закладом,
Між медичними закладами і державними органами.
🧩 3. Склад медичних правовідносин
📂 1. Суб’єкти:
Пацієнт — фізична особа, яка звертається за меддопомогою,
Медичний працівник — лікар, медсестра, фельдшер,
Медичний заклад — заклад охорони здоров’я (державний чи приватний),
Органи державної влади — МОЗ, НСЗУ, Держлікслужба тощо.
📂 2. Об’єкт:
Здоров’я та життя людини, надання медичних послуг, ведення медичної
документації, охорона медичної таємниці.
pf3
pf4
pf5
pf8
pf9
pfa
pfd
pfe
pff
pf12
pf13
pf14
pf15
pf16
pf17
pf18
pf19
pf1a
pf1b
pf1c
pf1d
pf1e
pf1f
pf20

Documentos relacionados


Vista previa parcial del texto

¡Descarga Судо́ва медици́на — розділ медицини, який вивчає питання медичного та біологічного характе y más Apuntes en PDF de Geopolítica solo en Docsity!

  1. Медичні правовідносини: поняття, види і склад. Медичні правовідносини — це правовий зв’язок між суб’єктами медичної діяльності , що виникає у процесі надання, отримання або організації медичної допомоги і охорони здоров’я, врегульований нормами медичного та загального права. 🔹 Вони виникають на основі закону, договору або факту звернення за медичною допомогою.

📂 2. Види медичних правовідносин

📂 1) За характером:

Публічно-правові — відносини між громадянином і державними органами (МОЗ, НСЗУ, лікарня).  Приватно-правові — між пацієнтом і лікарем або медичним закладом (договір на платні послуги).

📂 2) За змістом:

Лікувально-діагностичні — надання медичних послуг.  Профілактичні — вакцинація, скринінги.  Санітарно-епідеміологічні — пов’язані з інфекційним контролем.  Адміністративні — ліцензування, контроль, дисциплінарні провадження.  Цивільно-правові — договірні зобов’язання, компенсація шкоди.  Кримінально-правові — відповідальність за порушення (наприклад, медична помилка).

📂 3) За суб’єктами:

Між пацієнтом і медичним працівником ,  Між пацієнтом і медичним закладом ,  Між медичними закладами і державними органами.

🧩 3. Склад медичних правовідносин

📂 1. Суб’єкти:

Пацієнт — фізична особа, яка звертається за меддопомогою,  Медичний працівник — лікар, медсестра, фельдшер,  Медичний заклад — заклад охорони здоров’я (державний чи приватний),  Органи державної влади — МОЗ, НСЗУ, Держлікслужба тощо.

📂 2. Об’єкт:

Здоров’я та життя людини , надання медичних послуг, ведення медичної документації, охорона медичної таємниці.

📂 3. Зміст:

Права та обов’язки сторін: o Пацієнт: право на інформацію, згоду, відмову, якісну меддопомогу. o Лікар: право на професійну діяльність, обов’язок надавати допомогу згідно стандартів, зберігати таємницю.  Юридична відповідальність за порушення прав (цивільна, адміністративна, кримінальна).

  1. Організація державного управління у сфері охорони здоров’я. Державне управління у сфері охорони здоров’я — це система органів виконавчої влади , які реалізують державну політику щодо забезпечення населення медичною допомогою, санітарно-епідеміологічним благополуччям, профілактикою захворювань, контролем якості медичних послуг тощо.

Основні принципи державного управління у сфері

охорони здоров’я

 Гарантованість права на медичну допомогу (Конституція України, ст. 49),  Пріоритет інтересів людини,  Доступність та якість медичних послуг,  Єдність медичного простору,  Прозорість, підзвітність, ефективність.

Суб’єкти державного управління

📂 1. Верховна Рада України

 Законодавче регулювання охорони здоров’я,  Затвердження бюджету на медицину.

📂 2. Президент України

 Підписує закони, що стосуються медицини,  Може ініціювати державні програми охорони здоров’я.

📂 3. Кабінет Міністрів України

 Формує загальну політику у сфері охорони здоров’я,  Затверджує програми, постанови, розпорядження.

📂 4. Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ)

🔹 Основний орган центральної виконавчої влади , який:  Визначає стандарти медичної допомоги,

⚙️ 2. Нормативно-правова база

 Конституція України (ст. 49),  Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (№ 2168-VIII),  Бюджетний кодекс України,  Рішення Кабінету Міністрів та накази МОЗ.

🧩 3. Основні принципи ПМГ

Доступність : гарантовані послуги — безоплатні для пацієнта,  Рівність : кожен українець має право на однаковий пакет послуг,  Прозорість : чітко визначено, що саме і де надається,  Ефективність : гроші йдуть за пацієнтом — фінансування лише тих закладів, які реально надають допомогу.

📂 4. Хто реалізує

📂 НСЗУ (Національна служба здоров’я України):

 Адміністратор ПМГ,  Укладає договори з лікарнями (державними, комунальними, приватними),  Оплачує медичні послуги за кожного пролікованого пацієнта.

📦 5. Структура Програми медичних гарантій (ПМГ)

Включає групи медичних послуг , що оплачуються державою:

  1. Первинна медична допомога (сімейний лікар, педіатр),
  2. Екстрена медична допомога ,
  3. Амбулаторна спеціалізована допомога (консультації, діагностика),
  4. Стаціонарна допомога (лікування в лікарні),
  5. Хірургічні втручання ,
  6. Медична реабілітація ,
  7. Паліативна допомога ,
  8. Лікарські засоби за програмою «Доступні ліки» ,
  9. Допомога при вагітності та пологах. 🔹 Щороку Кабмін затверджує оновлений перелік послуг у ПМГ та обсяг фінансування.

💳 6. Джерела фінансування

Державний бюджет України ,  Спеціальні фонди , міжнародна допомога,  Інші передбачені законом надходження.

📂 7. Практична реалізація для пацієнта

 Підписує декларацію з сімейним лікарем,  Отримує направлення до фахівця,  Безкоштовно проходить обстеження або лікування в медзакладі, що має договір з НСЗУ.

🧩 8. Переваги системи ПМГ

🔹 Гарантована безкоштовна допомога, 🔹 Прозоре фінансування, 🔹 Контроль якості надання послуг, 🔹 Можливість вибору лікаря/закладу, 🔹 Відкритість даних (через dashboard.nszu.gov.ua).

  1. Порядок та умови ліцензування господарської діяльності з медичної практики. Контроль за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики. Ліцензія на медичну практику — це офіційний дозвіл держави на провадження господарської діяльності , пов’язаної з наданням медичної допомоги.

⚖️ 2. Нормативна база

 Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (2015),  Постанова КМУ № 285 від 02.03.2016 — Ліцензійні умови провадження медичної практики ,  Накази МОЗ (зміни до умов, порядок перевірок тощо).

🧩 3. Хто ліцензує

👉 МОЗ України — єдиний орган, що видає ліцензії на провадження медичної практики для всіх форм власності (державних, комунальних, приватних закладів та ФОП-лікарів).

 Тимчасове зупинення ліцензії,  Анулювання ліцензії.

📂 8. Особливості для ФОП-лікаря

 Має бути особисто ліцензованим ,  Несе повну відповідальність за дотримання умов самостійно,  Може працювати сам або з медсестрою, укладати договір з НСЗУ

  1. Особливості правового статусу фізичних осіб підприємців як суб’єктів господарювання у сфері охорони здоров’я. ФОП у сфері охорони здоров’я — це лікар або інший медичний працівник, який здійснює самостійну господарську діяльність з медичної практики на основі ліцензії, без створення юридичної особи. 🔹 Це найпоширеніша форма для: лікарів приватної практики (терапевт, стоматолог, гінеколог тощо), фізичних осіб, що укладають договір з НСЗУ. 📋 2. Нормативно-правове регулювання Цивільний кодекс України (ст. 50–52), Господарський кодекс України (ст. 128–130), Закон «Про ліцензування видів господарської діяльності», Закон «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Податковий кодекс (режими оподаткування), Постанова КМУ № 285 – Ліцензійні умови. 🧑 ⚕ 3. Особливості правового статусу ФОП у медицині 🔹 А. Має статус суб’єкта господарювання

→ Веде діяльність на власний ризик, від свого імені, зі своєю печаткою та рахунком. 🔹 Б. Обов’язково проходить ліцензування → Без ліцензії — медична діяльність заборонена. 🔹 В. Самостійно несе юридичну та фінансову відповідальність → За якість медичних послуг, дотримання прав пацієнтів, податки. 🔹 Г. Може укладати договір з НСЗУ → Наприклад, для надання первинної медичної допомоги (як сімейний лікар). 🔹 Д. Веде медичну документацію відповідно до стандартів МОЗ → Форми, інформована згода, звітність до МОЗ. 🔹 Е. Може працювати з найманим персоналом (медсестрою, адміністратором) → Але з офіційним працевлаштуванням або цивільно-правовим договором. 🧑 4. Облік та оподаткування 🔹 Може обрати: Загальну систему оподаткування, або Спрощену систему (єдиний податок, найчастіше — 3-я група, 5%). 🔹 Зобов’язаний: Вести облік доходів (електронно або вручну), Здавати звітність, Сплачувати податки та ЄСВ. 🛡 5. Відповідальність ФОП-медика

🔹 Закон України «Основи законодавства про охорону здоров’я» 🔹 Кодекс України про адміністративні правопорушення 🔹 Накази МОЗ щодо етичних норм, внутрішніх регламентів 🔹 3. Корупційні ризики у медичній сфері 🔹 У державних та комунальних ЗОЗ: "Благодійні внески" з примусом Оплата за пріоритет в черзі, палати підвищеного комфорту Хабар за виписку лікарняного Зловживання при видачі довідок, медичних висновків 🔹 ⚕ У приватному секторі: Приховані доплати «в конверті» Зловживання довірою пацієнтів Неналежна якість послуг без належної відповідальності 🧑⚖ 4. Види відповідальності Тип правопорушення Наслідки 🔹 Адміністративна корупція Штраф, конфіскація, звільнення 🏛 Кримінальна корупція В’язниця, заборона займати посади 🧑🔹 Дисциплінарна відповідальність Догана, звільнення 📋 5. Запобігання корупції в охороні здоров’я 🔹 Декларування доходів (обов’язкове для посадовців) 🔹 Конфлікт інтересів – заборонено діяти в особистих цілях 🔹 Етичні кодекси лікаря 🔹 Внутрішні антикорупційні програми ЗОЗ (обов’язкові для держустанов)

🔹 Прозорість закупівель та фінансування через систему Prozorro 🔹 6. Роль лікаря як суб’єкта відповідальності 🔹 Лікар є: суб’єктом антикорупційного законодавства, зобов’язаний утримуватись від прийняття дарів, які можуть вплинути на рішення, має право повідомити про корупцію (захист викривачів гарантується законом). 🔹 7. Антикорупційні рекомендації лікарю ✍ Підписувати інформовану згоду та вести документацію коректно 🔹 Роз’яснювати пацієнтам права на безоплатну меддопомогу 🔹 Відмовлятися від подарунків, які виходять за межі норм етики 📤 Повідомляти про виявлені корупційні дії (в МОЗ, НАЗК або прокуратуру)

  1. Медична допомога: поняття та види за законодавством України. Медична допомога — це сукупність заходів , спрямованих на діагностику, лікування та профілактику захворювань , що надаються медичними працівниками або закладами охорони здоров’я на підставі ліцензій, згідно з нормами Законів України. Медична допомога може бути безкоштовною або на платній основі , залежно від умов та вимог законодавства.

🏛 2. Основні види медичної допомоги

1 ⃣ Первинна медична допомога

Це базовий рівень медичної допомоги , який надається пацієнту на рівні первинної ланки медичних закладів (поліклініки, амбулаторії, ФАПи).  Основні послуги: консультації лікарів загальної практики, профілактика, вакцинація, лікування хронічних хвороб, невідкладні стани.  Заклади: амбулаторії, сімейні лікарі, педіатри.

Закон України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" — регулює фінансування медичних послуг через Національну службу здоров'я України.

📂 4. Право на медичну допомогу в Україні

📂 Право на безоплатну медичну допомогу

 Відповідно до Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я.  Безкоштовна медична допомога надається в межах Програми державних гарантій медичного обслуговування населення.

💰 Право на платні медичні послуги

 Законодавство дозволяє надання медичних послуг на платній основі у разі, якщо це не суперечить національним стандартам, або у випадках, не покритих державними гарантіями.

📈 5. Роль Національної служби здоров’я України (НСЗУ)

НСЗУ фінансує медичні заклади через пакети медичних послуг.  Заклади охорони здоров’я зобов'язані відповідати ліцензійним умовам і надавати медичні послуги в рамках державних гарантій.

  1. Право людини на таємницю про стан здоров’я: загальна характеристика і правове забезпечення. Медична таємниця — це будь-яка інформація про стан здоров’я людини, яка стала відомою медпрацівникам, фармацевтам чи іншим особам у зв’язку з виконанням ними своїх професійних обов’язків. Сюди входить:
    • діагноз, лікування, аналізи, хід операції;
    • факти звернення за меддопомогою;
    • прогноз стану здоров’я;
    • особисті дані (вік, сімейний стан, адреса тощо);
    • будь-яка інформація, отримана під час обстеження чи лікування. ⸻
  2. Хто зобов’язаний зберігати медичну таємницю?
  • лікарі, медсестри, фельдшери;
  • фармацевти;
  • студенти-медики на практиці;
  • технічні працівники медзакладів (реєстратори, лаборанти тощо);
  • будь-які особи, які в процесі роботи отримали доступ до цієї інформації. ⸻
  1. Законодавче регулювання
  • ст. 39-1 Основ законодавства України про охорону здоров’я — гарантує конфіденційність.
  • ст. 145 Кримінального кодексу України — за незаконне розголошення медичної таємниці передбачена кримінальна відповідальність (штраф, виправні роботи або обмеження волі).
  • Конституція України (ст. 32) — гарантує право кожного на нерозголошення інформації про особисте життя. ⸻
  1. Коли дозволено розголошувати медичну таємницю? Лише у ВИНЯТКОВИХ випадках:
  2. За згодою пацієнта (бажано письмовою).
  3. За рішенням суду.
  4. У випадках загрози життю чи здоров’ю інших осіб (наприклад, інфекційна хвороба).
  5. Для надання медичної допомоги недієздатній особі — з дозволу законного представника.
  6. Якщо пацієнт — дитина до 14 років — інформацію можуть отримати батьки/опікуни.
  7. Для службових розслідувань — у межах закону, якщо цього вимагає слідство, МОЗ або суд. ⸻
  8. Обов’язки медпрацівника
  • Не обговорювати стан пацієнта з третіми особами.
  • Не передавати медичну документацію без дозволу.
  • Пояснити пацієнту його право на конфіденційність.
  • У невідкладних випадках — може бути усна або взагалі не вимагатися, якщо пацієнт непритомний.
  1. Хто може дати згоду?
  • Особи віком 18+ років — самостійно.
  • Діти до 14 років — згода батьків або законних представників.
  • Особи віком 14–18 років — згода підлітка та інформування батьків (особливо щодо інтимного чи психічного здоров’я).
  • Недієздатні особи — згода надається опікуном.
  1. Винятки — коли згода не потрібна:
  2. Ургентний стан — якщо пацієнт без свідомості або в критичному стані, і зволікання може загрожувати життю.
  3. Епідеміологічна загроза — закон дозволяє втручання без згоди (наприклад, ізоляція при туберкульозі).
  4. Примусове лікування — лише за рішенням суду (психіатрія, венеричні захворювання). Відмова від медичної допомоги Пацієнт має право відмовитися від лікування, навіть якщо це шкодить його здоров’ю. Лікар має пояснити ризики та зафіксувати відмову у медичній документації.
  5. Наслідки відсутності згоди
  • Якщо лікар провів втручання без згоди (і це не був ургентний випадок) — це порушення прав пацієнта.
  • Можлива відповідальність медпрацівника:
  • дисциплінарна,
  • цивільна (відшкодування шкоди),
  • навіть кримінальна — якщо завдано шкоди.
  1. Правовий статус лікуючого лікаря за національним законодавством. Лікуючий лікар — це медичний працівник, який:
  • надає пацієнту медичну допомогу;
  • веде його медичну документацію;
  • відповідає за якість лікування. Це може бути сімейний лікар, терапевт, хірург, лікар будь-якої спеціальності, який здійснює лікування конкретного пацієнта.
  1. Законодавче визначення
  • ст. 34 Основ законодавства України про охорону здоров’я визначає, що пацієнт має право вільно обирати лікуючого лікаря, а лікар — право відмовити в лікуванні, якщо це не загрожує життю хворого.
  1. Обов’язки лікуючого лікаря
  2. Надавати медичну допомогу згідно зі стандартами МОЗ.
  3. Вести медичну документацію.
  4. Інформувати пацієнта про:
  • діагноз;
  • методи лікування;
  • ризики;
  • альтернативи;
  • прогноз.
  1. Отримувати згоду на втручання.
  2. Зберігати лікарську таємницю.
  3. У разі необхідності — скеровувати пацієнта до інших фахівців.
  4. Права лікуючого лікаря
  • Обирати методику лікування у межах стандартів МОЗ.
  • Отримувати всю необхідну інформацію про стан пацієнта.
  • Відмовити в лікуванні (якщо не йдеться про екстрену допомогу або якщо є порушення етики з боку пацієнта).
  • Захистити свою професійну честь та гідність.
  1. Відповідальність лікуючого лікаря Може нести:
  • Дисциплінарну — догана, звільнення;
  • Цивільну — за шкоду, заподіяну здоров’ю;
  • Адміністративну — за порушення ліцензійних умов;
  • Кримінальну — за тяжкі наслідки або недбалість (ст. 139–145 ККУ).
  1. Лікар і пацієнт: правові взаємовідносини
  • Ґрунтуються на довірі, етичних принципах, взаємній повазі.
  • Формуються після встановлення контакту і підписання декларації (в разі первинної допомоги).
  • Зобов’язання лікаря виникає з моменту прийняття пацієнта на лікування.
  1. Дефекти надання медичної допомоги: поняття і види. Дефекти медичної допомоги — це порушення стандартів, норм, правил або принципів медичної практики , що виникають у процесі діагностики, лікування, профілактики чи догляду і можуть призвести або призводять до шкоди здоров’ю або життю пацієнта.

 неповага до пацієнта, порушення етики.

📂 5. Дефекти ведення документації

 відсутність або спотворення записів у медичній карті;  помилки у рецептах або направленнях;  фальсифікація даних (може мати юридичні наслідки).

📂 4. Наслідки дефектів медичної допомоги

Шкода здоров’ю або життю пацієнтаМедична або юридична відповідальність лікаря (дисциплінарна, цивільна, кримінальна)  Втрати для закладу охорони здоров’я (репутаційні, фінансові)  Недовіра до системи охорони здоров’я в цілому

🛠 5. Запобігання дефектам медичної допомоги

 Впровадження клінічних протоколів і стандартів лікування  Постійне навчання медперсоналу  Контроль за якістю надання послуг (внутрішній аудит, зовнішній нагляд)  Юридична грамотність лікарів  Розвиток медичної етики та комунікації

  1. Поняття та види юридичної відповідальності суб’єктів медичних правовідносин. Юридична відповідальність — це передбачене законом застосування до особи, яка порушила правові норми, державного примусу у формі певних санкцій (штрафу, позбавлення волі, звільнення тощо). У сфері медицини юридична відповідальність виступає засобом:  захисту прав пацієнтів;  забезпечення якості медичних послуг;  покарання за неналежне виконання професійних обов’язків.

📂 2. Суб’єкти медичних правовідносин

До них належать:  Пацієнти (отримувачі медичних послуг);  Медичні працівники (лікарі, медсестри, фармацевти);  Медичні заклади (державні, комунальні, приватні);  Органи державної влади у сфері охорони здоров’я (МОЗ, НСЗУ);

Страхові компанії , що працюють у сфері медичного страхування;  Законні представники пацієнтів (опікуни, батьки тощо). Усі ці суб’єкти можуть нести юридичну відповідальність за порушення правових норм.

📚 3. Класифікація видів юридичної відповідальності в

медицині

📂 1. Цивільно-правова відповідальність

🔹 Підстави : ст. 1166–1172 Цивільного кодексу України. 🔹 Настає у разі:  заподіяння шкоди життю, здоров’ю, майну пацієнта;  неналежного виконання договору (на медичну послугу);  моральної шкоди. 🔹 Форма відповідальності : компенсація майнової та моральної шкоди.

📂 2. Адміністративна відповідальність

🔹 Підстави : Кодекс України про адміністративні правопорушення. 🔹 Настає за:  порушення санітарних норм;  недотримання ліцензійних умов;  порушення порядку обігу лікарських засобів;  відмову у наданні допомоги без поважних причин. 🔹 Форма відповідальності : штраф, попередження, адміністративне стягнення.

📂 3. Кримінальна відповідальність

🔹 Підстави : Кримінальний кодекс України, зокрема ст. 139–145. 🔹 Настає за:  ненадання допомоги пацієнту;  професійну недбалість, що призвела до смерті або тяжких наслідків;  незаконне медичне втручання;  розголошення лікарської таємниці. 🔹 Форма відповідальності : штраф, обмеження або позбавлення волі, заборона займати посаду.