Травми селезінки. Спленектомія, Slides of Dental surgery

Download Травми селезінки. Спленектомія and more Slides Dental surgery in PDF only on Docsity!

Травми селезінки. Спленектомія

Пдготувала студентка групи 2-21-

Селезінка: розташована у лівому підребер'ї на рівні від IX до XI ребра. Спереду селезінка межує із шлунком, ззаду і знизу — з верхнім полюсом лівої нирки і надниркової залози, спереду і знизу — з flexura coli sinistra і з хвостом підшлункової залози. Хвіст підшлункової залози знаходиться в безпосередній анатомічній близькості до воріт селезінки та може бути пошкоджений під час спленектомії або перетискання воріт. Селезінка утримується на місці зв'язками, до яких належать lig. phrenicolienale lig. gastrolienale (містить від п'яти до семи коротких шлункових судин, що беруть початок від селезінкової артерії та входять у велику кривизну шлунка) та lig. phrenicocolicum (утворює кишеню для селезінки, що нижнім краєм впирається в цю зв’язку) Рухливість селезінки залежить від архітектури цих зв'язок. У пацієнтів з короткими та добре розвиненими зв'язками мобілізація є складнішою та вимагає ретельного розтину, щоб уникнути подальшого пошкодження селезінки. Виділяють дві поверхні селезінки (діафрагмальну, або парієтальну, випуклу, й нижньов-нутрішню вісцеральну, увігнуту, що контактує зі шлунком і товстою кишкою), два кінці-полюси (верхній і нижній) та два краї (передній і задній). На вісцеральній поверхні селезінки є заглиблення – ворота селезінки, крізь які входить селезінкова артерія, нерви, а виходять вени та лімфатичні судини. Порівняно з величиною органу селезінкова артерія відрізняється великим діаметром. Поблизу воріт вона розпадається на 6–8 гілок, що входять кожна окремо в товщу органу, де вони дають дрібні гілочки, що групуються у вигляді пензликів, penicilli. Артеріальні капіляри переходять у венозні синуси, стінки яких утворені ендотеліальним синцитієм з численними щілинами, через які кров'яні елементи і потрапляють у венозні синуси. Венозні стволики, що починаються звідси, утворюють між собою численні анастомози. .

Особливості залежать від інтенсивності внутрішньої кровотечі та наяністі поєднаних ушкоджень органів ЧП, Складніша діагностика двомоментних розривів, тому що внутрішньоселезінкова гематома, яка утворилася без виливу крові у вільну черевну порожнину, не викликає специфічної симптоматики Основна скарга у перші години після травми – біль у ділянці лівого підребер'я (у 90% хворих), рідше у верхньому відділі живота, що поширюється в інші відділи і нерідко (у 45% хворих) іррадіює в ліве плече, ліву лопатку. Подразнення очеревини, напруга черевної стінки, виражена болючість при пальпації живота, притуплення перкуторного звуку у відлогих місцях виявляються часто. При кровотечі, що повільно розвивається, з пошкодженої селезінки напруга м'язів черевної стінки з'являється не відразу після травми.

. Клініка одномоментного розриву:

• явища гострої крововтрати; блідості шкірних покривів та слизових оболонок, холодного липкого поту, прискореного пульсу, низького АТ, задишки, швидко прогресуючої слабкості, запаморочення, нудоти, блювання, шуму у вухах. При подальшому погіршенні стану з'являються рухове збудження, порушення, втрата свідомості, зниження АТ нижче критичного (70 мм рт. ст.), почастішання пульсу (понад 120 ударів за 1 хв). **- біль в лівому підребір’ї з іррадіацією в ліве плече;
• вимушене положення** (на лівому боці чи напівсидячи з підтягнутими до живота ногами) з позитивним симптомом “Ваньки-Встаньки” - при спробі повернути травмованого на спину він (через посилення болю, оскільки кров подразнює більшу поверхню очеревини) відразу ж намагається зайняти попередню позу. **- наростаючі явища постгеморагічної анемії;
• притуплений звук в відлогих місцях живота при перкусії;
• позитивний симптом Куленкамфа** (при перкусії передньої черевної стінки визначається різка біль на тлі незначної напруги м’язів передньої черевної стінки). II. Клініка двомоментного розриву : - “первинне запаморочення” – короткочасна втрата свідомості після чого настає світлий проміжок. Загальний стан хворого після травми покращується, але небезпека для його життя зберігається. У багатьох хворих можна визначити збільшення селезінкової тупості, болючість у лівому підребір’ї при пальпації та постукуванні по лівій реберній дузі. У другий момент розриву селезінки, що може настати через кілька годин, днів і навіть тижнів, відбувається розрив капсули і випорожнення гематоми у вільну черевну порожнину. Все це і визначає особливості клінічних проявів травми. У перший момент підкапсульний розрив дає досить невизначену симптоматику, часто замасковану іншими проявами поєднаної травми.
• “вторинне запаморочення” з короткочасною втратою свідомості та наростаючими явищами профузної внутрішньочеревної кровотечі. К Л І Н І К А

Всім хворим обов’язково виконувати лабораторні загальноклінічні (зак, біохімічне обстеження, коагулограма) дослідження. З інструментальних методів: УЗД ОЧП, рентгенографію ОГК і ОЧП, КТ ОЧП, з інвазивних методів – лапароцентез та лапароскопію, ангіогрфію. Перевагу надають неінвазивним методам, а саме УЗД ОЧП, що дозволяє виявити пошкодження органа, а також визначити наявність вільної рідини в черевній порожнині, стан судин ніжки селезінки та її судин 1-го порядку, стан інших паренхіматозних органів та проводити дослідження в динаміці. На рентгенограмі виявляється гомогенна тінь у лівій частині піддіафрагмального простору, як правило, що спукається донизу вздовж лівого бічного каналу до клубової області; відзначається високе стояння та обмеження рухливості лівого купола діафрагми, зміщення шлунка та лівого вигину ободової кишки донизу та вправо; розширення шлунка і нечіткість контуру його великої кривизни. Однак описані вище ознаки є непрямими і виявляються не в всіх. Гематома селезінки, сонограма: а - гематома селезінки, що порівняно недавно з’явилася. Вміст її неоднорідний; б - по мірі згортання крові, що вилилася, і формування тромбів щільність гематоми наростає. Субкапсулярна гематома селезінки при КТ. Але основна умова дослідження

• гемодинамічна стабільність пацієнта.

Суть спленектомії полягає в перев’язці і перетині судин, що йдуть до селезінки, і в самому видаленні органу. Лапароскопічна спленектомія є альтернативою відкритої операції і при відповідних мануальних навичках хірурга і достатньому матеріальнотехнічному забезпеченні клініки дозволяє значно знизити частоту інтра- і післяопераційних ускладнень, скоротити післяопераційне перебування хворого в стаціонарі і поліпшити якість життя. При оперативному втручанні найзручнішим доступом є верхньосередній, який дає можливість провести широку ревізію органів черевної порожнини і може бути доповнений поперечним розрізом, якщо виявиться, що селезінка пошкоджена і важко виконати спленектомію. -- Для кращого підходу до селезінки поперечну ободову кишку відводять –вправо і донизу. Слід пам'ятати, що під час операції після тимчасової зупинки кровотечі показано ревізію всіх органів черевної порожнини

• Ліву руку вводять в підребер’я вище за верхній полюс селезінки і двома пальцями захоплюють діафрагмально-селезінкову зв’язку, яку перетискають довгими кровоспинними затисками, розсікають і перев’язують. За наявності невеликих зрощень, останні тупо роз’єднують і прагнуть вивихнути селезінку в рану.
• Перев’язка шлунково-селезінкової зв’язки : селезінку відводять вліво, а шлунок –вправо і по частинах між затискачами або за допомогою голки Дешана перев’язують вказану зв’язку. розтинають між лігатурами.
• Ніжку селезінки перетискають двома кровозупиняючими затискачами, які для уникнення ушкодження хвоста підшлункової залози накладають ближче до селезінки. Якщо ніжка товста і судини мають розсипний тип будови, її перев’язують у декілька прийомів. Після перев’язки судин ніжку пересікають і видаляють селезінку.
• Куксу селезінкової ніжки перитонізують сальником або очеревиною. Після видалення селезінки оглядають і висушують її ложе, проводять ретельну зупинку кровотечі. У ліве підребер’я через додатковий розріз черевної стінки нижче за XII ребро вводять дренаж. Рану черевної стінки зашивають пошарово наглухо .

Дякую за увагу