Download Reduced Working Hours and Vaccination in Ukraine and more Schemes and Mind Maps Law in PDF only on Docsity!
Задача 1
Зу про Про колективні договори і угоди
Стаття 5. Співвідношення законодавства і колективного договору, угоди, трудового
договору
Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є
обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.
Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним
законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до
договорів і угод.
Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище
працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та
угодами.
Стаття 51. Скорочена тривалість робочого часу кзппу
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15
до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на
тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від
навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу,
передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;
2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш
як 36 годин на тиждень.
Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в
яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку,
встановленому законодавством
Стаття 10. Колективний договір
Колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами
зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних
відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
Стаття 13. Зміст колективного договору
Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.
Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним
законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Стаття 16. Недійсність умов колективного договору
Умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і
угодами становище працівників, є недійсними.
**Наказ КМУ Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня ПЕРЕЛІК № ВИРОБНИЦТВ, ЦЕХІВ, ПРОФЕСІЙ І ПОСАД ІЗ ШКІДЛИВИМИ УМОВАМИ ПРАЦІ, РОБОТА В ЯКИХ ДАЄ ПРАВО НА СКОРОЧЕНУ ТРИВАЛІСТЬ РОБОЧОГО ТИЖНЯ
Виробництва, роботи, цехи, професії та посади |Тривалість | робочого | тижня, | годин Робітники** Контролер продукції кольорової металургії, зайнятий на контролі якості продукції в приміщеннях цих цехів (відділень) - 36 годин ОТЖЕ ВІН МАЖ ПРАВО НА СКОРОЧЕНИЙ РОБОЧИЙ ТИЖДЕНЬ ,РОЗЯСНЕННЯ ЮРИСТКОНСУЛЬТА НЕПРАВОМІРНІ, ТИМ БІЛЛЬШЕ ЦІ УМОВИ КОЛЕКТИВНОГО ДОГОВОРУ СУПЕРЕЧАТЬ КЗППУ І ВІДПОВІДНО Є НЕДІЙСНИМИ Стаття 76. Щорічні додаткові відпустки та їх тривалість Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:
- за роботу із шкідливими і важкими умовами праці ЗУ ПРО ВІДПУСТКИ: Стаття 7. Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість {Стаття 7 вводиться в дію з 1 січня 1998 року згідно з Постановою ВР № 505/96-ВР від 15.11.96} Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на
роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або
ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з
охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відсторонення від роботи керівників підприємств, установ та організацій військовим
командуванням допускається у випадках, визначених Законом України "Про правовий
режим воєнного стану"
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про захист населення від інфекційних хвороб
Стаття 12. Профілактичні щеплення
Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця,
туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може
призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб,
підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних
інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень
у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання
зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких
підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних
хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров’я.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
N 66 від 14.04.95 Зареєстровано в Міністерстві
м.Київ юстиції України
1 серпня 1995 р.
за N 270/
Про затвердження Інструкції про порядок внесення подання
про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності
1.2. Відстороненню від роботи або іншої діяльності
підлягають:
хворі на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби;
особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань;
особи, які були в контакті з хворими на небезпечні для
оточуючих інфекційні хвороби;
особи, які відмовляються або ухиляються від профілактичних
щеплень. { Абзац шостий пункту 1.2 глави 1 в редакції Наказу
Міністерства охорони здоров'я N 544 ( z1289-11 ) від 30.08.2011 }
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 9 грудня 2020 р. № 1236
Київ
Про встановлення карантину та запровадження
обмежувальних протиепідемічних заходів з метою
запобігання поширенню на території України гострої
респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої
коронавірусом SARS-CoV-
41 -6. Керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств,
установ та організацій забезпечити:
1) контроль за проведенням обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-
працівниками та державними службовцями, обов’язковість профілактичних щеплень яких
передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають
обов’язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони
здоров’я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних
службовців, обов’язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена
переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов’язкових
профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про
працю України, частини другої статті 12 Закону України “Про захист населення від
інфекційних хвороб ” та частини третьої статті 5 Закону України “Про державну службу”,
крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних
щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до
вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров’я;
++++те що Відповідно вказаному, за відсутності у роботодавця належним чином
оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної
служби, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється
від профілактичних щеплень, вбачається неправомірним.
профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 (далі – Перелік). вакцинація проти COVID-19 є обов’язковою для працівників роботодавців, які визначені Переліком. При цьому працівники, які мають абсолютні протипоказання до проведення щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 вересня 2011 р. № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 11 жовтня 2019 р. № 2070), не підлягають обов’язковій вакцинації. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Наказом Міністерства охорони здоров’я від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням. Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов’язків та не може виконувати роботу, за загальним правило такому працівникові заробітна плата не виплачується. Чинним законодавством не передбачено обов’язку роботодавця зберегти заробітну плату за працівником, відстороненим через відмову вакцинуватися від коронавірусної хвороби. Водночас, відсторонюючи працівника, керівник повинен діяти в спосіб та в межах повноважень, передбачених законом. Тому в наказі про відсторонення мають бути зазначені підстави та строк такого відсторонення. Керівник має ознайомити з таким наказом працівника. Якщо працівник відмовляється ознайомитись з наказом та поставити свій підпис, про це складається акт. На період відсторонення за працівником зберігається робоче місце. ВС підкреслив, що звільнення працівника з підстав відмови від вакцинації є незаконним. Щодо практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) У ВС нагадали, що на сьогодні немає жодної правової позиції ЄСПЛ про відсторонення від роботи працівника, невакцинованого проти COVID-
- В цьому контексті ЄСПЛ висловлювався лише з процедурних питань. Йдеться про тимчасові заходи, які суд може вжити негайно у випадку існування ризику непоправного порушення прав людини. Посилаючись на положення статті 43 Конституції України, статей 2, 2-1, 46, 147 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ОСОБА_1 просила скасувати наказ від 10 грудня 2021 року про відсторонення від роботи, поновити її на займаній посаді - чергової по переїзду, стягнути з відповідача заробітну плату за час відсторонення від роботи Ухвалюючи вищезазначене судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, які відмовились від вакцинації проти COVID-19.
На думку суду першої інстанції, відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя, що є порушенням конституційних прав і свобод з огляду на положення статті 43 Основного Закону. У той же час суд зазначив, що в разі якщо таке втручання відбувається, то воно має бути на підставі закону, переслідувати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві.
. Суд вважав, що вимога про обовязкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, працівників підприємств, установ та організацій, включених до Переліку обєктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 (далі - Перелік № 83), з огляду на потребу охорони громадського здоровя, а також здоровя заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, адже таке втручання має обєктивні підстави та є обґрунтованим. Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на те, що жодним нормативним актом не передбачено право відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від СОVID-19. На спростування таких доводів товариство зазначило, що, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки, життя і здоровя людини над правом на працю. Тому, на думку товариства, застосування статті 46 КЗпП України до спірних правовідносин є правильним. 2. Колегія суддів Касаційного цивільного суду вказала на те, що національне законодавство з питань відсторонення від роботи у звязку з ухиленням від профілактичних щеплень та запроваджене підзаконними актами регулювання відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обовязкових профілактичних щеплень проти COVID-19, є нечітким та суперечливим. Зокрема, стаття 12 Закону № 1645-ІІІ встановлює загальне правило, що в разі відмови або ухилення від обов язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, **ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт, але водночас допускає, що профілактичні** щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. При цьому відповідно до частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ у разі відмови або ухилення від обовязкових профілактичних щеплень працівники відсторонюються від виконання робіт у порядку, встановленому законом. Абзац шостий частини першої статті 7 Закону № 4004-XII та Інструкція про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затверджена наказом МОЗ від 14 квітня 1995 року № 66 (далі - Інструкція № 66), вимагають наявності подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби для того, щоби «усунути» від роботи працівника, який ухиляється від обовязкового щеплення. Підпункт 2 пункту 41-6 Постанови № 1236 встановлює відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обовязковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обовязкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоровя. Тобто допускається відсторонення працівника без такого подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби і виключає застосування Закону № 4004-XII. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 348 «Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби» Державну санітарно-
11.26. Указане вище свідчить про те, що після набрання чинності цими нормативно-правовими актами і до завершення воєнного стану в Україні до працівників, які належать до Переліку № 2153, не може бути застосовано відсторонення від роботи у звязку з відсутністю щеплення від COVID-19. **11.27. Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі № 4004-XII та Інструкції № 66. 11.28.** Підприємства, установи і організації зобовязані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обовязкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоровя (абзац шостий частини першої статті 7 Закону № 4004-XII). 11.29. Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 66 з урахуванням змін, внесених наказом МОЗ від 30 серпня 2011 року № 544, подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобовязує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб. **11.30.** Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції № 66 особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у звязку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897. 11.31. Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 66 право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам Державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.
11.32. Пунктом 2.5 Інструкції № 66 визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобовязаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання. Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. **11.33.** Згідно з пунктом 2.7 Інструкції № 66 термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієї Інструкції. **11.34.** Велика Палата Верховного Суду зауважує, що положення абзацу шостого частини першої статті 7 Закону № 4004-XII та Інструкції № 66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у звязку з відмовою чи ухиленням від проведення обовязкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обовязки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом № 4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу». 11.35. Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника. РОЗ’ЯСНЕННЯ щодо правових підстав відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, відповідно до роз’яснень Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду У зв’язку із чисельними зверненнями, які надходять до Федерації професійних спілок України від працівників та членських профспілкових організації, щодо забезпечення дотримання роботодавцями трудових прав працівників, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, повідомляємо про таке.
транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб. Пунктом 2.5 Інструкції 66 визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов’язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання. Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додаток 1 до Інструкції 66. Згідно з пунктом 2.7 Інструкції 66 термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієї Інструкції. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов’язані вносити подання про усунення працівників від роботи у визначений законодавством спосіб. Відповідно вказаному, за відсутності у роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, вбачається неправомірним. Це роз’яснення має інформаційних характер, не є нормативно-правовим актом та не встановл Задача 3 Стаття 10. Колективні переговори Укладенню колективного договору, угоди передують колективні переговори. Будь-яка із сторін не раніш як за три місяці до закінчення строку дії колективного договору, угоди або у строки, визначені цими документами, письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів. Друга сторона протягом семи днів повинна розпочати переговори. Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін до колективного договору, угоди визначається сторонами і оформляється відповідним протоколом. Стаття 14. Зміни і доповнення до колективного договору, угоди Зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою. Стаття 100. Оплата праці на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я На важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для
здоров'я встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України. Стаття 97. Оплата праці на підприємствах, в установах і організаціях Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
