Docsity
Docsity

Prepare for your exams
Prepare for your exams

Study with the several resources on Docsity


Earn points to download
Earn points to download

Earn points by helping other students or get them with a premium plan


Guidelines and tips
Guidelines and tips

Defining & Fixing Jaw Relationship in Dental Arch Defects, Slides of Medicine

The importance of accurately determining and securing the jaw relationship during the fabrication of complete dentures. How changes in occlusal relationships depend on the number and location of missing teeth. It also outlines methods for creating wax models with occlusal ramps as the first laboratory step.

Typology: Slides

2023/2024

Uploaded on 02/08/2024

kpthtippit
kpthtippit 🇺🇦

12 documents

1 / 8

Toggle sidebar

This page cannot be seen from the preview

Don't miss anything!

bg1
Визначення та фіксація співвідношення щелеп при 1,2,3 групах дефектів
зубних рядів
При частковій втраті зубів виникають зміни оклюзійних співвідношень зубних рядів,
вираженість яких залежить від кількості втрачення зубів і локалізації дефектів. Так,
при втраті великої кількості молярів і премолярів зникає стійкий множинний фісурно-
горбковий контакт зубів і, фактично, визначення центральної оклюзії стає
проблематичним. А при втраті останньої пари зубів-антагоністів, крім того
втрачається фіксована міжальвеолярна (оклюзійна) висота.
Тому, при виготовленні ЧЗП необхідним є правильне визначення та фіксація співвідношення
щелеп.Цей етап є важливим для точної передачі клінічних даних в лабораторію про характер
співвідношення щелеп, що в подальшому забезпечує правильність постановки штучних зубів у
ЧЗП.
pf3
pf4
pf5
pf8

Partial preview of the text

Download Defining & Fixing Jaw Relationship in Dental Arch Defects and more Slides Medicine in PDF only on Docsity!

Визначення та фіксація співвідношення щелеп при 1,2,3 групах дефектів

зубних рядів

При частковій втраті зубів виникають зміни оклюзійних співвідношень зубних рядів,

вираженість яких залежить від кількості втрачення зубів і локалізації дефектів. Так,

при втраті великої кількості молярів і премолярів зникає стійкий множинний фісурно-

горбковий контакт зубів і, фактично, визначення центральної оклюзії стає

проблематичним. А при втраті останньої пари зубів-антагоністів, крім того

втрачається фіксована міжальвеолярна (оклюзійна) висота.

Тому, при виготовленні ЧЗП необхідним є правильне визначення та фіксація співвідношення

щелеп.Цей етап є важливим для точної передачі клінічних даних в лабораторію про характер

співвідношення щелеп, що в подальшому забезпечує правильність постановки штучних зубів у

ЧЗП.

Центральна оклюзія -змикання зубних рядів, при якому наявні максимально

множинні фісурно-горбкові контакти зубних рядів, коли суглобові голівки

знаходяться в центрі суглобових ямок, жувальні м'язи одночасно та рівномірно

скорочені.

Групи дефектів зубних рядів, що розрізняють при визначенні

центральної оклюзії:

 (^) В першу групу входять зубні ряди, у яких антагоністи збереглися (фіксована висота прикусу) і розташовані так, що можна скласти моделі в положенні центральної оклюзії, орієнтуючись характерними її ознаками, але без застосування шаблонів із прикусними валиками. Цим методом визначення центральної оклюзії варто користуватися при включених дефектах, що утворилися максимум від втрати 2 бічних або 4 передніх зубів  (^) До другої групи варто віднести зубні ряди, у яких є антагоністи (фіксована висота прикусу), але розташовані вони так, що скласти моделі в положенні центральної оклюзії без шаблонів із прикусними валиками неможливо.

 (^) У четверту групу входять щелепи, позбавлені зубів. Таким чином, труднощі виконання цього клінічного етапу зростають у кожній наступній групі. Якщо в перших двох групах при збережених антагоністах варто визначити лише центральну оклюзію, то в третій і четвертої, крім того, необхідно встановити і висоту прикусу (міжальвеолярну висоту).  (^) Третю групу складають щелепи, на яких є зуби, але розташовані вони так що немає ні однієї антагоністичної пари зубів (нефіксована висота прикусу). У цій групі необхідно визначати міжальвеолярну висоту в положенні центральної оклюзії. Міжальвеолярна (оклюзійна) висота-вертикальна віддаль між вершинами альвеолярних гребенів верхньої та нижньої щелеп, яка забезпечує гармонійні співвідношення верхнього, середнього та нижнього відділів обличчя і зручне положення для жувальних м'язів та скронево-нижньощелепного суглоба.

Техніка виготовлення воскового базису з оклюзійним валиком:

Змочують модель, розігрівають одну поверхню стандартної воскової пластинки і протилежною стороною обжимають модель, потім підрізають надлишки воску чітко по відзначених границях, згинають дріт за формою орального ската альвеолярного відростка (частини) і, нагрівши її в полум'ї пальника, занурюють у воскову, для попередження деформації, пластинку; виготовляють із воску оклюзійний валик, для чого беруть половину стандартної пластинки, добре розм'якшують і щільно звертають у вигляді рулону. Відрізавши частину валика по довжині, що відповідає розміру дефекту зубного ряду, встановлюють його строго по середині гребеня і приклеюють до воскового базису (ширина оклюзійного валика повинна бути на 1-2 мм більше поруч стоячих природних зубів, у бічних відділах - не більше 1-1,2 см., а в області передніх зубів - 0,6-0,8 см). Зовнішня і внутрішня поверхні оклюзійного валика повинні без різкої границі переходити в поверхню воскового базису. Після охолодження у воді восковий базис із оклюзійним валиком знімають із моделі й перевіряють його товщину та положення дроту. При необхідності роблять корекцію. Заокругливши краї воскового базису та оплавив поверхню в полум'ї паяльного апарата або газового пальника, роботу направляють у клініку. Для того щоб зручніше було працювати в порожнині рота при визначенні центральної оклюзії з восковими шаблонами в той самий лабораторний етап разом з ними готують і дротові утримуючі кламмери

Дякую за (^) Увагу!