Лікувальна тактика при гострій ШКТ-кровотечі, Slides of Medicine

Download Лікувальна тактика при гострій ШКТ-кровотечі and more Slides Medicine in PDF only on Docsity!

Лікувальна

тактика при

гострій ШКТ-

кровотечі

Лікування ШКТ-

кровотечі

 Шлунково-кишкові кровотечі є вторинними

для виразкової хвороби.

 Реанімація рідини повинна починатися

негайно і не повинна затримуватися до

переведення пацієнта у відділення

інтенсивної терапії.

Усі пацієнти з гемодинамічною нестабільністю або активними кровотечами (проявляються гематомезисом, яскраво- червоною кров'ю на назогастральній трубці або гематохезією) повинні бути введені до відділення інтенсивної терапії для реанімації та ретельного спостереження за допомогою автоматичного моніторингу артеріального тиску, електрокардіографічного моніторингу та пульсоксиметрії. Усі пацієнти з гемодинамічною нестабільністю або активними кровотечами (проявляються гематомезисом, яскраво- червоною кров'ю на назогастральній трубці або гематохезією) повинні бути введені до відділення інтенсивної терапії для реанімації та ретельного спостереження за допомогою автоматичного моніторингу артеріального тиску, електрокардіографічного моніторингу та пульсоксиметрії.

Відновлення об’єму втраченої крові

Ввести у периферичні вени 2 канюлі великого

діаметру (≥1,8 мм [≤16 G]) і переливайте розчин

кристалоїдів (3 мл на кожен мл втраченої крові)

або колоїду (1 мл на кожен мл втраченої крові).

Якщо втрата крові оцінюється на >1/3 (>1500 мл)

→ також переливайте ЕМ або цільну консервовану

кров.

Оцінка об’єму втраченої крові. У хворих зі

стабільною гемодинамікою зазвичай підтримуйте

концентрацію гемоглобіну ≥7–8 г/дл.

Ендоскопія

 (^) якнайшвидше (у разі масивної кровотечі з верхнього відділу ШКТ — після стабілізації стану хворого, в інших випадках до 24 год) зробити ендоскопію зі спробою припинення кровотечі —  (^) обколювання судиннозвужуючими або облітеруючими судини (склеротерапія) ЛЗ, електрокоагуляція, аргоноплазмова коагуляція, накладення гумових кілець на варикозно розширені вени.

фармакологічне лікування  (^) інгібітор протонної помпи (ІПП) в/в (езомепразол, омепразол або пантопразол) він’єкції 80 мг (2 амп.), потім — у постійній інфузії 8 мг/год впродовж 3 діб (також після ендоскопічного припинення кровотечі).  (^) Пізніше ІПП п/о 20–40 мг 1 × на день впродовж 4 тиж. (якщо результат тесту на наявність H. pylori позитивний — впродовж перших 14 днів разом з іншими ЛЗ, що необхідні для його ерадикації ), після того потрібно провести ендоскопічну перевірку загоєння виразки (а також, чи ерадикація була ефективною).

при кровотечі із варикозно розширених вен стравоходу чи шлунка

 в/в один з ЛЗ, що знижують портальний тиск:

 а) терліпресин , синтетичний аналог

вазопресину, що має менше побічних дій — 5–

20 мкг/хв у 20–40-хвилинній інфузії, а при

потребі повторюйте кожні 8 год, максимально

впродовж 5 днів, або ін’єкції по 1–2 мг кожні 4–

6 год;

 б) соматостатин — ін’єкція 250 мкг, потім

постійна інфузія 250 мкг/год впродовж 5 днів;

 в) октреотид — ін’єкція 50 мкг, потім постійна

інфузія 50 мкг/год впродовж 5 днів

Показання до хірургічного лікування :  (^) неконтрольована масивна кровотеча (тобто така, що спричиняє нестабільність гемодинаміки);  (^) після спроби ендоскопічного припинення; рецидивна кровотеча (після 2-х ендоскопічних втручань);  (^) тривала кровотеча, що супроводжувалась крововтратою, яку оцінено на

50 %; повторна госпіталізація з приводу кровоточивої виразки.

 (^) 1) кровотечi з виразки дванадцятипалої кишки → стовбурова ваготомія з пілоропластикою, поєднаною із ушиванням кровоточивої виразки, або резекцією антральної частини з ушиванням кровоточивої виразки;  (^) 2) кровотечi з виразки або ерозій шлунка → резекційні втручання різного, залежного від ситуації і стану пацієнта характеру і об’єму;  (^) 3) кровотечi з варикозно розширених вен стравоходу → малоінвазивним методом є трансюгулярне внутрішньопечінкове портосистемне шунтування (TIPS), а у випадку його неефективності можна виконати порто-системні анастомози хірургічно або провести операцію реваскуляризації і транссекції (розтину і зшивання) стравоходу та спленектомію;  (^) 4) кровотечi з нижнього відділу ШКТ → колоноскопія, керована хірургом під час операції, інколи дозволяє локалізувати місце кровотечі; якщо це вдається — виконують сегментарну резекцію кишки з анастомозом; якщо немає можливості локалізувати кровотечу в межах товстого кишківника, виконується його субтотальна резекція з формуванням ілеоанального анастомозу.

Дякую за увагу!