Гіповолемічний шок, презентація, Slides of Medicine

Download Гіповолемічний шок, презентація and more Slides Medicine in PDF only on Docsity!

Гіповолемічний шок

Гіповолемічний шок

 (^) В результаті втрати рідини (або крові) знижується наповнення шлуночків серця і знижується ударний об’єм. З іншого боку, зменшення об’єму циркулюючої крові призводить до гіпоксії та метаболічного ацидозу. Зазвичай спостерігається порушення перфузії тканин.  (^) Патофізіологічні зміни. Велика частина послідовних ушкоджень при гіповолемічному шоці пов’язана зі зниженням ефективності перфузії, що погіршує транспорт кисню, живлення тканин і призводить до тяжких метаболічних порушень. У розвитку гіповолемічного шоку виділяють наступні фази:

**- дефіцит ОЦК;

• стимуляцію симпатико-адреналової системи;
• шок.**

стан,

викликаний

зменшенням

об’єму

циркулюючої

крові.

стан,

викликаний

зменшенням

об’єму

циркулюючої

крові.

Гемодинаміка.

 (^) В результаті симпато-адренергічної реакції відбувається звуження судин, особливо артерій. Депо крові спустошуються, сила і ЧСС підвищуються, відбувається мобілізація крові з легень, відкриваються артеріовенозні шунти.  (^) Обсяг внутрішньосудинного водного сектора частково збільшується внаслідок припливу інтерстиціальної рідини.  (^) Завдяки цьому на першому етапі гіповолемічного шоку може спостерігатися гіпердинамічна реакція кровообігу, зумовлена зниженням доставки кисню до тканин.

 (^) Починається шок, який характеризується нормальним АТ, тахікардією та холодними шкірними покривами, називають фазою I, або компенсованим шоком. При триваючій кровотечі знижується не тільки ударний об’єм, але і ХОК. Одночасно зі зниженням серцевого викиду зростає загальний периферичний опір судин.  (^) Вазоконстрикція пре- і посткапілярних судин призводить до зниження капілярного кровотоку. З прогресуванням шоку накопичення кислих продуктів метаболізму супроводжується розширенням прекапілярних сфінктерів, в той час як посткапілярні сфінктери залишаються звуженими (велика частина крові депонується в капілярах).  (^) Феномен централізації кровообігу супроводжується поліорганною недостатністю

Клінічні критерії гіповолемічного шоку: · частий малий пульс; · зниження систолічного артеріального тиску; · зниження ЦВТ; · холодна, волога, блідо- ціанотична або мармурова шкіра; · уповільнений кровотік в нігтьовому ложі; · температурний градієнт більше 3°С; · олігурія.

Збір анамнезу

захворювання:

Встановити точний час

від початку події.

Проведення огляду та фізичного обстеження Оцінка загального стану та життєво важливих функцій: свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом АВСDE. Візуальна оцінка: колір шкіряних покривів, вологість, наявність харкотиння, ознаки набухання шийних вен. За відсутності потреби в реанімаційних заходах, проводять вторинний огляд – більш детальне неврологічне та соматичне обстеження.  (^) Пульс, його характеристика.  (^) ЧД, його характеристика.  (^) Аускультація легень: наявність вологих або сухих хрипів, бронхіальне дихання або дихання не вислуховується.  (^) Аускультація, встановлення або виключення підшкірної емфіземи, крепітації реберних уламків.  (^) Вимірювання артеріального тиску на обох руках.

Лікувальна тактика

 (^) Забезпечення прохідності дихальних шляхів. Положення пацієнта на рівній поверхні або іммобілізація шийного відділу хребта з фіксацією на довгій дошці. При западінні язика положення на спині з максимальним розгинанням голови та відведенням нижньої щелепи вперед, звільнити ротову порожнину від біомас та ввести повітряпровід.  (^) Постраждалим необхідно обмежити фізичне навантаження, забезпечити повний психологічний спокій, не дозволяти пацієнту самостійно пересуватись. Іммобілізація сегментів кінцівок з ознаками переломів.  (^) Проведення оксигенотерапії при клінічних ознаках гострої дихальної недостатності : частота дихання більше 40 чи менше 8 в 1 хв; SpО 2 ≤ 90% при диханні атмосферним повітрям та рівнем свідомості менше 8 балів за шкалою Глазго. Інгаляцію зволоженим киснем проводити за допомогою маски або при необхідності – інтубації трахеї з переводом на ШВЛ зі швидкістю 3-5 л/хв.  (^) Забезпечення венозного доступу шляхом встановлення перифиричного катетеру найбільшого діаметру (при необхідності 2-х і більше), катетеризація зовнішньої яремної вени або центральний венозний доступ.

Надання екстреної медичної допомоги Проведення інфузійної терапії. Внутрішньовенно струйно інфузія кристаллоїдних розчинів не менше 800 мл за 10 хв. (при відсутності показника САД - в 2 вени й більше) під контролем САД (не менше 90 мм рт.ст.). При крововтраті (САД менше 90 мм рт.ст.) продовжити в/в інфузію колоїдними розчинами (10% розчин гідроксиетилкрохмаль) 200-400 мл. Для підвищення АТ перевага надається внутрішньовенному крапельному введенню допаміну зі швидкістю 2-10 мкг/кг/хв. під контролем частоти серцевих скорочень та АТ, який може поєднуватися з внутрішньовенним крапельним введенням добутаміну, починаючи з дози 2,5-5 мкг/кг/хв. Знеболення, у випадках важкої поєднаної травми (в/в, в/м введення анальгетиків, наркотичних знеболюючих препаратів). Знеболення проводиться ненаркотичними ( мл 3% р-ну кеторолаку, 1-2 мл декскетопрофену); наркотичниими (1мл 2% р-ну тримеперидину, 1 мл 0,005% розчину фентанілу, 1 мл 2% р-ну морфін + носкапін + папаверин + кодеїн + тебаїн, 1-2 мл 5% р-ну трамадолу) анальгетиками в/в, в/м. При судомному синдромі та збудженні – діазепам 2-4 мл 0,5% р-ну в/в. Преднізолон 30-60 мг через 20 - 30 хв в/в, в окремих випадках допускається збільшення зазначеної дози, що вирішує лікар індивідуально у кожному конкретному випадку.