Docsity
Docsity

Prepare for your exams
Prepare for your exams

Study with the several resources on Docsity


Earn points to download
Earn points to download

Earn points by helping other students or get them with a premium plan


Guidelines and tips
Guidelines and tips

Neurotransmitters and Anesthetics: Classification, Functions, and Effects - Prof. Кравченк, Cheat Sheet of Medicine

An in-depth analysis of the classification, functions, and effects of neurotransmitters and anesthetics on the central nervous system. It covers monoamines, acetylcholine, amino acids, and peptides as neurotransmitters, and discusses various types of anesthetics and their clinical characteristics. The document also explains the stages of anesthesia and the required properties of anesthetics.

Typology: Cheat Sheet

2021/2022

Uploaded on 12/29/2022

bet_2
bet_2 🇨🇦

5 documents

1 / 2

Toggle sidebar

This page cannot be seen from the preview

Don't miss anything!

bg1
Медіатори ЦНС:
1. Моноаміни:
a. Катехоламіни:
Дофамін – основні дофамінергічні структури знаходяться в чорній р-ні, лімбічній
системі, гіпоталамусі. 2 класи рецепторів: D1 взаємодіють з Gs-протеїном (підтипи D1,
D5) та D2 взаємодіють з Gi-протеїном (підтипи D2, D3, D4).
Норадреналін – основні норадреналінегічні структури знаходяться в голубому п’ятні
сірої р-ни моста, де аксони проектуються в кору головного мозку, гіпокамп,
гіпоталамус, мозочок, довгастий та с/м. Класифікація: альфа- та бета-адренорецептори.
b. Серотонін – серотонінергічні шляхи починаються з ядер шва, мосту, ставбуру головного мозку.
Волокна, розподіляючись у головному мозку, контролюють багато ф-цій ЦНС – беруть участь в
регуляції апетиту, циклу сна – бадьорості, активності нейронів антиноцицептивної системи,
рвотного центру, лімбічної системи. При стимуляції різних підтипів рецепторів виникають як
тормозні (5-НТ1А, 5-НТ1D), так і збуджувальні ефекти (5-НТ1С, 5-НТ2, 5-НТ3, 5-НТ4). Тільки 5-
НТ3 пов’язані з іонними каналами, інші взаємодіють за рахунок G-протеїну.
2. Ацетилхолін – холінергічні нейрони знаходяться в більшості відділах головного мозку. Класифікація:
М- та Н-холінорецептори
3. Амінокислоти
a. Тормозні:
Гама-аміномасляна к-та – класифікують: ГАМКа та ГАМКв-рецептори. ГАМКа
пов’язаний з іонним хлорним каналом, що відкривається при збудженні та провокує
заходження іонів хлору, це призводить до гіперполяризації, тобто пригнічення. ГАМКв
пов’язаний з G-протеїном, що впливає на аденілатциклазу та підвищення цАМФ, що
призводить до меншої проникності для іонів кальцію
Гліцин – найбільше в сірій р-ні с/м, дія як ГАМКа.
b. Збуджуючі:
L-Глутамат – в усіх відділах г/м та с/м. Є іонотропні, що регулюють проникність для іонів
натрію, при збільшенні концентрації буде деполяризація; а є пов’язані з G-протеїном.
Рецептори пов’язані з каналами є AMPA- та каінатні р-тори(викликають швидку
деполяризацію, їх більшість) NMDA-рецептори (визначають пластичність, важливі в
процесах пам’яті та вивчення).
L-Аспартат – така ж сама дія.
4. Пептиди – достатньо не вивчено.
Лікарські р-ни, що діють на ЦНС:
- Засоби для наркозу
- Снодійні
- Противоепілептичні
- Противопаркінсонічні
- Анальгетики
- Аналептики
- Психотропні р-ни: нейролептики, антидепресанти, седативні р-ни, психостимулюючі, ноотропні, солі
літію, анксіолітики.
Аналептики стимулюють дихальний та судинноруховий центри, психостимулятори активують вищу нервову
діяльність. Засоби для наркозу та снодійні наркотичного типу дії мають невибіркову пригнічуючу дію на ЦНС.
Інші мають відносно вибірковий пригнічуючий ефект на певні структури ЦНС.
Наркоз, або загальна анестезія - це оборотне, тимчасове гальмування функцій центральної нервової
системи (ЦНС), яке виявляється відсутністю свідомості, втратою больової та інших видів чутливості, зниженням
рефлекторної збудливості і розслабленням скелетних м’язів при збереженні життєво важливих функцій -
дихання і кровообігу.
pf2

Partial preview of the text

Download Neurotransmitters and Anesthetics: Classification, Functions, and Effects - Prof. Кравченк and more Cheat Sheet Medicine in PDF only on Docsity!

Медіатори ЦНС:

  1. Моноаміни: a. Катехоламіни:  Дофамін – основні дофамінергічні структури знаходяться в чорній р-ні, лімбічній системі, гіпоталамусі. 2 класи рецепторів: D1 взаємодіють з Gs-протеїном (підтипи D1, D5) та D2 взаємодіють з Gi-протеїном (підтипи D2, D3, D4).  Норадреналін – основні норадреналінегічні структури знаходяться в голубому п’ятні сірої р-ни моста, де аксони проектуються в кору головного мозку, гіпокамп, гіпоталамус, мозочок, довгастий та с/м. Класифікація: альфа- та бета-адренорецептори. b. Серотонін – серотонінергічні шляхи починаються з ядер шва, мосту, ставбуру головного мозку. Волокна, розподіляючись у головному мозку, контролюють багато ф-цій ЦНС – беруть участь в регуляції апетиту, циклу сна – бадьорості, активності нейронів антиноцицептивної системи, рвотного центру, лімбічної системи. При стимуляції різних підтипів рецепторів виникають як тормозні (5-НТ1А, 5-НТ1D), так і збуджувальні ефекти (5-НТ1С, 5-НТ2, 5-НТ3, 5-НТ4). Тільки 5- НТ3 пов’язані з іонними каналами, інші взаємодіють за рахунок G-протеїну.
  2. Ацетилхолін – холінергічні нейрони знаходяться в більшості відділах головного мозку. Класифікація: М- та Н-холінорецептори
  3. Амінокислоти a. Тормозні:  Гама-аміномасляна к-та – класифікують: ГАМКа та ГАМКв-рецептори. ГАМКа пов’язаний з іонним хлорним каналом, що відкривається при збудженні та провокує заходження іонів хлору, це призводить до гіперполяризації, тобто пригнічення. ГАМКв пов’язаний з G-протеїном, що впливає на аденілатциклазу та підвищення цАМФ, що призводить до меншої проникності для іонів кальцію  Гліцин – найбільше в сірій р-ні с/м, дія як ГАМКа. b. Збуджуючі:  L-Глутамат – в усіх відділах г/м та с/м. Є іонотропні, що регулюють проникність для іонів натрію, при збільшенні концентрації буде деполяризація; а є пов’язані з G-протеїном. Рецептори пов’язані з каналами є AMPA- та каінатні р-тори(викликають швидку деполяризацію, їх більшість) NMDA-рецептори (визначають пластичність, важливі в процесах пам’яті та вивчення).  L-Аспартат – така ж сама дія.
  4. Пептиди – достатньо не вивчено. Лікарські р-ни, що діють на ЦНС:
  • Засоби для наркозу
  • Снодійні
  • Противоепілептичні
  • Противопаркінсонічні
  • Анальгетики
  • Аналептики
  • Психотропні р-ни: нейролептики, антидепресанти, седативні р-ни, психостимулюючі, ноотропні, солі літію, анксіолітики. Аналептики стимулюють дихальний та судинноруховий центри, психостимулятори активують вищу нервову діяльність. Засоби для наркозу та снодійні наркотичного типу дії мають невибіркову пригнічуючу дію на ЦНС. Інші мають відносно вибірковий пригнічуючий ефект на певні структури ЦНС. Наркоз, або загальна анестезія - це оборотне, тимчасове гальмування функцій центральної нервової системи (ЦНС), яке виявляється відсутністю свідомості, втратою больової та інших видів чутливості, зниженням рефлекторної збудливості і розслабленням скелетних м’язів при збереженні життєво важливих функцій - дихання і кровообігу.

Засоби для наркозу повинні мати достатню широту наркотичної дії – діапазон між концентрацією речовини, яка викликає стадію глибокого хірургічного наркозу, та мінімальною токсичною концентрацією, при якій настає зупинка дихання через пригнічення дихального центру. Вимоги щодо засобів для наркозу : 1.Швидкість наркозного ефекту 2.Мінімальна тривалість стадії збудження 3.Достатня глибина, гарна керованість 4.Швидкість виходу з наркозу 5.Мінімум ускладнень 6.Мала токсичність 7.Проста техніка 8.Достатня тривалість зберігання 9.Безпека в пожежному відношенні 10.Зручність при транспортуванні 11.Економічність одержання і застосування. Наркозу властивий такий комплекс обов’язкових клінічних ознак: відсутність свідомості (наркозний сон), анальгезія, гіпорефлексія, міорелаксація, післянаркозна амнезія. Стадії наркозу:

  1. Стадія анальгезії (приглушення) – зниження больової чутливості, сплутаність свідомості, порушення координації; тонус скелетних м’язів, рефлекси, тактильна та температурна чутливість збережені.
  2. Стадія збудження – тільки при використанні повільно діючих засобів для наркозу, та пояснюється зменшенням гальмівних процесів. Спостерігається мовне збудження, коливання АТ та ВТ, ритму дихання, розширення зіниці, тахікардія, салівація, блювання, можлива рефлекторна зупинка дихання, асистолія.
  3. Стадія хірургічного наркозу – втрата свідомості, больової, тактильної та інших видів чутливості, міорелаксація, втрата р-ції рогівки на дотик, кругового руху очей свідчить про досягнення глибини, коли можна починати операцію. Чотири рівні глибини наркозу: a. Поверхневий наркоз – розпізнається за пригніченням ковтального рефлексу, зіниці звужені, але реагують на світло, рогівковий рефлекс і рухи очей збережені, дихання стає правильним та глибоким, розслаблення скелетних м’язів ще не настає. Рефлекси подразнення очеревини, сфінктера відхідника збережені. На електроенцефалограмі – змішаний ритм. b. Легкий наркоз – розпізнається за відсутністю рогівкового рефлексу та р-ції зіниці на світло, центральне положення очей, вегетативні ф-ції органів стабілізуються, зникають рефлекси з очеревини, тонус м’язів частково зберігається. На ЕКГ повільні хвилі з частотою 1-3 Гц. c. Глибокий наркоз – розширення зіниць, виражене розслаблення скелетних м’язів. Ослаблення грудного та діафрагмального дихання на фоні прискорення дихальних рухів. Пульс частішає, артеріальний тиск знижується. Витривалість організму різко знижується. d. Надглибокого наркозу – діафрагмальне дихання. Об’єм вентиляції легень зменшується, артеріальний тиск знижується, зростає дихальна і циркуляторна гіпоксія (зокрема мозку та серця). З’являється ціаноз шкіри. На цьому рівні організм перебуває на межі між життям та смертю. На КГ зони електричного мовчання. Рівень є критичним. Якщо не припинити наркоз на цій стадії буде зупинка дихання та смерть.
  4. Стадія пробудження – відновлення всіх ф-цій організму, але у зворотному порядку: поява рефлексів, відновлення тонусу м’язів, відновлення тактильної та больової чутливості, повернення свідомості. Порушення вищої нервової діяльності можна спостерігати протягом 7-25 діб після наркозу.